Консультації і анкети для батьків по формуванню екологічної культури дошкільників

«Виховання природничо – екологічної  культури    в творчій     спадщині  В.О.Сухомлинського»

                                        

  У період дитинства мислення, розумові процеси мають якнайтісніше пов’язуватися з живими,яскравими,наочними предметами навколишнього світу.

Нехай дитина спочатку не замислюється над причинно – наслідковими зв’язками ,нехай вона просто розглядає предмети,відкриває в ньому щось нове. Хлопчик побачив розлюченого бика в оповитій вечірні ми сутінками купі дерев. Це не просто гра дитячої фантазії,а й художній, поетичний етикет дитячого мислення. Дитяче бачення світу – своєрідна художня творчість.

Поетична творчість починається з бачення краси. Краса природи загостряє сприймання, пробуджує творчу думку, наповнює слово індивідуальними переживаннями. Здоров’я вливається в дитячий організм живодайними джерелами тоді, коли після трудового напруження дитина відпочиває. Бути в русі – основний девіз.  Еліксиром здоров’я є повітря ,насичене фітонцидами злакових рослин – пшениці, жита, ячменю, гречки,а також лугових трав. От і потрібно  нам вести дітей  в поле,ліс,луг. Діти бачать красу природи, відчувають її подих, спілкуються з нею, творять, мислять. Все це так, але добра дитина не падає з неба, ї треба виростити і виховати.

Як досягти того, щоб праця стала найважливішою духовною потребою дітей. Отже, дітей треба щоб оточував не лише світ природи, а й світпраці, творчості. Краса людини найяскравіше відкривається в праці. Це пізнання світу виховує в дитині людину трудівника.

Ще глибшими це почуття стає тоді,коли під час подорожей у світ праці діти зустрічаються зі своїми батьками й матерями. Любов дитини до людей праці – джерело людської моральності.

Крокуючи стежинами живої природи діти приходять до висновку,що природа поділяється на дві стихії – живу і неживу.

Перші уявлення про живе і неживе народжує безліч запитань. Звідки береться листя, стовбур, дерево? На все це зразу відповісти неможливо, а з часом проясниться.

Добре ,що дитина думаючи вчиться звертається до першоджерел знань, думки навколишнього світу. Дитина мислить образами,  барвами,  звуками.

Приходимо до висновку,що  неживе  залежить  від живого і навпаки.

В природі все змінюється: зима,весна,літо,осінь. Природа переходить від одного стану до іншого.

Спостерігаючи за навколишньою природою, ведучи дітей стежинами природи ми всиляємо в душі  по краплинці тієї наснаги, що зветься природне оточення.  Без природи не існував би світ  ,нечули б ми спів у пташок, дзюркотання  струмка,  негрілися на сонечку,  некупалися в краплина хроси,  невідчули  подиху  вітру,  неспіймали  красиву і ніжну  сніжинку – то хіба б ми змогли   прожити на світі , творити, мислити,  перемагати, і ти від простого до складного, розуміти  для  чого ми живемо і  що таке життя.

 «Природно-екологічне виховання дітей дошкільного віку»

Ефективність  формування  екологічної компетентності дитини  великою мірою алежить від середовища, в якому відбувається її життєдіяльність, екологічно-розвивальне  середовище в широкому розумінні – це  єдність природного , предметного, соціального та середовища внутрішнього «Я». Воно забезпечує набуття дитиною досвіду контакту з природним оточенням та спілкування з дорослими (педагогами, батьками). Це неперервна, педагогічнозумовлена спільна діяльність дітей, а також  дітей і дорослих. У ній останні своєю поведінкою, щирою увагою, почуттями, словами навчають малюків взаємодії з природою.

Навколишнє середовище, в якому розвивається дитина, може бути різним: підтримувальним, насиченим, комфортним, розвивальним, а подеколи навіть ворожим. Щоб сформувати екологічну  компетентність  дитини, дорослий має сам орієнтуватися в цих проблемах (глобальних, регіональних, місцевих) мати сформоване  почуття  громадянської  відповідальності за стан природи, бажання та діє вуготовність до її  збереження.

Сьогодні, в умовах  технічного  прогрессу  існує  небезпечна  проблема, яку слід  проаналізувати. Сучасні  діти, особливо це  стосується   маленьких громадян, багато часу проводять  біля телевізорів, комп’ютерів і, звичайно, такий  спосіб  життя становить певну  небезпеку для них. Дитина  живе у штучному  середовищі.  Маючи з наймолодшого  віку  мобільний телефон, ком’ютер, електронні  іграшки, вона воліє  більше  бувати  вдома. Так у дитини  в   трачається  можливість   взаємодіяти  з природними  об’єктами, її  прогулянки  переважно  обмежуються  територією біля  будинку, дитячим майданчиком, вона не отримує  достатньо  вражень, дихає  забрудненим повітрям. На жаль дорослі часто не розуміють причин захворювань дітей, а їх кількість дедалі  зростає.

Спілкування з дітьми показує, що дошкільнята часто не можуть відрізнити яблуню від груші, тополю від каштана, а трав’яні рослини різних  видів для них просто «трава». Природу, на їхню думку, можна побачити на дачі, для них вона є чимось далеким від їхнього життя, незрозумілим.

Дорослі не привертають  уваги дітей до того,  що поряд з людьми живее безліч  різноманітних  тварин і рослин. Багато  малят  відчувають страх перед природою, для них вона чужа, сповнена таємниць. Малюки постійно чують застереження  дорослих: «Пісокбрудний», «Жук можевкусити», «Жаба бридка» тощо. Діти нерідко  бачать, як дорослі на їх очах без вагань байдуже чавлять  комах, ламають гілки  дерев, захаращують місця  відпочинку. Можна не сумніватися у тому, що  дитина  наслідуватиме їхню поведінку, і в таких випадках будь – які педагогічні  технології  безсилі, адже у свідомості малюків існує майже  нездоланна  перепона – приклад поведінки  батьків, найавторитетніших для них людей. Діти стають байдужими до страждань, бою і смерті живих  істот.

Саме тому зважаючи на це  педагогічний  процес з формування  екологічної  компетентності   дошкільнят  від  бувається     на території  дошкільного  навчального  закладу де створені   клумби, газони.

До природної  складової  розвивального  середовища  належить також груповий куточок  природи. Кожен його об’єкт має сприяти екологічному вихованню дітей, бути орієнтованими на розвиток дитини, спонукати  її до діяльності: пізнавальної, естетично-споглядальної, морально-ціннісної, практично-спрямованої. З огляду на це , кімнатні рослини розташовані на рівні очей малюка, щоб забезпечити доступ до них з усіх боків.

У процесі мовленнєвої  діяльності  дітям  пропонується  придумати  казки, оповідання на екологічну тематику: «Зламане деревце», «Пригоди маленького мурашки», «Чому в рибкисумніочі?» тощо.

В іграх дітей якнайширшев икористовується природні об’єкти: каштани, жолуді, шишки, камінці, мушлітощо.

Усе це у комплексі сприяє створенню насиченого розвивального екологічного середовища,  повноцінній життєдіяльності  дітей.

                       Як навчити дітей бачити красиве 

                

Навчити дітей бачити красиве - справа складна. Якщо батьки самі щиро люблять природу і дбайливо ставляться до неї, вони зможуть передати ці почуття дітям. Діти дуже спостережливі і чуйні до слів, настрою  дорослого, вони швидко бачать позитивне і наслідують своєму наставнику. Любов до природи означає не тільки певний душевний стан, сприйняття її краси, а й її розуміння, її пізнання.

          Завдання полягає в тому, щоб підвести дітей до світоглядних висновків: про єдність і різноманітність природи, зв'язках і взаємозв'язках між різними об'єктами природи, постійними змінами у природі та її розвитку, доцільності взаємин між живими істотами в природі, раціональне використання природи і охорони її. Паралельно з цим йде формування у дітей здатність естетично ставитися до світу, сприймати і оцінювати прекрасне, своєю діяльністю множити красу навколишнього, спонукати замислюватися над взаєминами людей і природи.

      Свідомо організується  і направляється батьками знайомство дитини з естетичними цінностями,  починається з сприйняття предмета, і з створення його цілісного образу. При цьому правильні уявлення про предмети найлегше формуються в процесі їх безпосереднього чуттєвого сприйняття, як зорового, так і слухового і дотикового. Крім того, він отримує відомості від дорослого, передані словесним шляхом: йому розповідають, пояснюють, читають. Обидва ці шляхи пізнання тісно пов'язані між собою.

         Серед завдань естетичного виховання дітей на одне з перших місць розвиток здатності естетичного сприйняття, що є основою естетичних почуттів, художнього смаку, естетичної оцінки і естетичного ставлення.

        Діти часто пов'язують поняття «добро» і «краса» з природою, з дбайливим ставленням до неї. Досвід свідчить: багато діти знають, що природу треба берегти, але, лише доповнені естетичним почуттям, позитивним ставленням, ці знання впливають на їх поведінку; насолоду красою природи, почуття любові до неї визначають їх практичну діяльність по її охороні, множенню її скарбів.

       Задовольнити дитячу допитливість, залучити дитину до активного освоєння навколишнього світу, допомогти йому оволодіти засобами пізнання зв'язків між предметами і явищами дозволить саме гра. Відображаючи враження від життєвих явищ в образах гри, діти відчувають естетичні та моральні почуття. Гра сприяє поглибленому переживання дітей, розширенню їх уявлень про світ . Чим різноманітніші за змістом ігрові дії, тим цікавіші й ефективніші ігрові прийоми. При вигадуванні  потрібно орієнтуватися на знання дітьми життєвих ситуацій і особливостей поведінки людини, тварин. Ігрові прийоми навчання, спрямовані на вирішення дидактичних завдань. Гра вимагає від дитини бути уважним учасником спільної гри з однолітками, він повинен запам'ятати всі позначення, повинен швидко збагнути, як вчинити в несподівано виниклої ситуації, з якої треба правильно вийти. Однак весь складний комплекс практичних і розумових дій, які виконує дитина в грі, не усвідомлюється ним як процес навмисного навчання - дитина вчиться граючи.        

 Проведення ігор в природних умовах має свої складнощі: діти легко відволікаються, звертають свою увагу на сторонні предмети, на людей і т.д. Тому в таких іграх доцільно застосовувати наочний художньо оформлений матеріал, придумувати цікаві ігрові моменти, дії, зайняти всіх дітей рішенням єдиного завдання.

       Ігри, направлені на еколого-естетичне виховання, можуть бути згруповані таким чином:

Ø Ігри з ознайомлення з флорою і фауною:

Ø Ігри з ознайомлення навколишнього середовища (неживою природою);

Ø   Ігри з ознайомлення з діяльністю людини.

      Щоб гра пройшла успішно і мета була досягнута, необхідно, щоб вона супроводжувалася великим барвистим наочним матеріалом, з яким діти будуть безпосередньо працювати, виконуючи завдання тієї чи іншої гри. Великі розміри наочного матеріалу дозволяють добре його розглянути, реалізувати свою ігрову задачу.

                 

                            ВІДПОЧИНОК БІЛЯ ВОДОЙМИ

    На березі річки, озера чи моря дитину слід зайняти різноманітною цікавою діяльністю. Тут можна не лише спостерігати за водоростями, рибами, водоплавними птахами, а й почати збирати ко¬лекцію мушель, зокрема річкових, озерних та морських молюсків. Мушлі слід ретельно промити, просушити та розкласти в коробки.
    Камінці, обточені водою, - обов'язковий елемент узбережжя. З ними можна організувати багато ігор і експериментів. Зокрема, цікавим заняттям будуть пошуки «курячого бога». Це камінчики з дір¬кою посередині. За давнім повір'ям, вони приносять щастя тому, хто їх знаходить. Таких камінчиків можна відшукати вдосталь, а потім зробити з них намисто. Можна навіть оголосити конкурс на знаход¬ження найкрасивішого, найтоншого, найгрубішого, найяскравішого камінчика. Камінчики, які мають незвичну форму, можна розфарбувати і використовувати для ігор з піском, викладати візерунки тощо.
    Часто у водоймах можна знайти шматочки скла, що схожі на камінчики. Вода зробила свою справу і досить ретельно обточила їх. Для дітей дізнатися про це буде справжнім відкриттям.
   Малюкам подобається кидати камінчики у воду. Позмагайтеся з дитиною і покидайте їх на дальність. А ще - навчіть її кидати ка¬мінчик так, щоб він «стрибав» по воді. Таке вміння не лише принесе дитині величезну втіху, а й сприятиме розвитку координації рухів, окоміру тощо.
     Запропонуйте дитині опустити камінчики у воду біля берега. Зверніть її увагу на те, що вони всі впали на дно. Запитайте у дитини, чому такі маленькі камінчики потонули, а великий м'яч не тоне, пла¬ває на поверхні.
   Дістаньте камінчики з води, запропонуйте дитині порівняти їх із сухими. Хай вона зробить ще одне відкриття: у мокрих камінців змінюється колір.
    А як цікаво будувати замки з піску біля води! Хіба лише замки? З мокрого піску можна «ліпити пиріжки», робити різні фігурки, «варити кашу». А прикрасити вироби мож¬на камінчиками, паличками, мушлями, фольгою від цукерок тощо.
     Запропонуйте дитині пройтися спо¬чатку по вологому піску, а потім по сухому. Де сліди будуть чіткішими? Запитайте у дитини, чи можна збудувати замок чи зліпити щось із сухого піску? Чому ні?
    Із сухим піском теж дуже цікаво гратися. Сухий пісок розсипається - з нього не можна нічого побудувати, але його можна пересипати тонкою цівкою або просівати через сито. Насипавши трохи піску на білий аркуш паперу, разом з дитиною уважно розгляньте піщинки під лупою. Запитайте у неї:
• з чого складається пісок?
• якого він кольору?
• як зміниться пісок, якщо його намочити?
    Зверніть увагу дитини на те, що піщинки різної форми і розміру. Розкажіть, як утворюється пісок, що піщинки - це крихітні камінчики, які відколюються від великих каменів під час тертя чи ударів один об одного.
   Покажіть, що піском можна малювати, насипаючи його на аркуш цупкого паперу чи іншу гладеньку поверхню тонкою цівкою.
    Запропонуйте дитині виміряти об'єм різних ємкостей за допомогою сухого піску. Для цього можна використати умовну мірку - ємкість невеликого об'єму або одну велику прозору ємкість з поділками.
    А ще - можна насипати однакову кількість піску у пляшки з горлечком різної ширини, використавши як умовну мірку, скажімо, пластиковий стаканчик1. Запитайте у дитини, з якої пляшки пісок висиплеться швидше: з тієї, що має вузьке горлечко, чи з тієї, що має широке? Нехай дитина сама перевірить правильнісфть своєї гіпотези.
    Викладіть разом з дитиною доріжку з камінців - «сухий» струмочок. Нехай вона разом з вами походить по ньому босоніж. Відчули легкість після масажу стоп? Він сприяє стимуляції біологічно актив¬них точок, а отже, і оздоровленню організму.
    Подобається дітям гра в хованки: ховати по черзі в піску дрібні предмети чи іграшки, а потім шукати їх, пересіваючи пісок руками. Ще один варіант цієї гри - «Упізнай на дотик»: дитина має відшукати схований предмет і, не виймаючи його з піску, відгадати, що це.
    Ще одна подібна гра - «Сапери». Закопаний предмет чи іграшка стають «міною». Завдання дитини-«сапера» відкопати «міну», не торкаючись її. «Сапер» може діяти руками, дути на «міну», допомага¬ти собі тонкими паличками чи іншими предметами. А за частинами, що відкриваються, дитина має здогадатися, що ж стало «міною» цього разу.
     Пісок для дитини - одна з найцікавіших іграшок. І недаремно, адже ігри з піском - це своєрідна терапія, яка допомагає дити¬ні впоратися зі своїми внутрішніми проблемами. Крім того, дитина отримує багато інформації за допомогою тактильних відчуттів, а дрібна моторика розвиває мозок і готує маленьку ручку до письма.
    Слід лише не забувати нагадувати дітям, що бавитися потрібно обережно, щоб пісок не потрапив в очі. А після забав необхідно ретельно вимити руки.
   Ігри з водою підвищують дітям настрій, життєвий тонус, збагачують досвід враженнями, емоціями, бо плескання у воді знімає психічну напругу, агресію, дискомфорт. Навряд чи знайдеться дитина, якій не подобалося б гратися з водою - бризкатися, переливати воду з ємкості в ємкість, запускати кораблики і кидати іграшки у воду.
    Для ігор з водою підійдуть ємкості різних форм і об'ємів: чашки, ложки, баночки з різними отворами тощо. На березі річки викопайте невеличку ямку, в яку налийте річкову воду, - вийде озеро!
    Пограйте з дитиною в гру «тоне - не тоне». Якщо грунт не глинистий, і вода швидко витікає крізь нього, використайте для ігор з водою широкий таз чи невеличкий надуваний басейн. Помістіть туди ті іграшки, які вільно плавають, і ті, які тонуть. Запитайте у дитини, чому так відбувається? Порожня пляшка не тоне, а якщо набрати в неї води?
    Експеримент на «плавучість» можна продо¬вжити, занурюючи по черзі різні предмети: ложку, палички, горішки, папір, камінчик, поліетилен, пінопласт. При цьому варто, щоб дитина перед кожним зануренням висувала свою гіпотезу і обґрунтовува¬ла її. А відразу після занурення предмету самостійно робила висновки.
   Візьміть поролонові губки, нехай дитина набирає в них воду, а потім вичавлює в ємкості. Виливаючи воду з пляшок, запропонуйте дітям послухати, як вона дзюрчить. Поспостерігайте за тим, як змінюється температура води в ємкості у спекотну пору: вода спочатку холодна, а потім вона нагрівається. Чому? Якщо дитині складно відповісти на це запитання, запропонуйте перевірити, де вода швидше нагріється: у тіні чи на сонці?
    А ще - водою можна малювати на сухому піску. Для цього візьміть пластикову пляшку, налийте в неї води, закрутіть кришку і зробіть у ній отвір. Нехай дитина малює хитромудрі візерунки цівкою води на сухому піску.
   З дитиною старшого дошкільного віку можна виготовити пісковий годинник. Дитині буде цікаво дізнатися про його історію та принцип дії. Пісковий годинник можна зробити з двох пластикових пляшок, з'єднаних корком з крізним отвором. Головне - пересіяти пісок, щоб у ньому не траплялися камінці, які можуть перешкодити рівномірному витіканню піску, й залишити у пляшці рівно стільки піску, скільки перетікає за визначений час: 2, 3 чи 5 хвилин. За допомогою такого годинника можна формувати у дитини правильне від¬чуття часу.

  Консультация «Что такое Красная книга»

        Идея о необходимости создания Красной книги возникла в конце 50-х годов. Она зародилась среди прогрессивных учённых разных  стран, объединенных в Международный союз охраны  природы и природных ресурсов.  Сперва её представляли как книгу учёта видов животных и растений, которые находятся под угрозой исчезновения. Учённые считали необходимым привлечь внимание международного сообщества и руководителей отдельных государств к такому злободневному  состоянию, в котором находилась природа.

В Международную Красную  книгу, изданную впервые 19бб году, было занесено описание 200 видов птиц, около 100 видов животных и приблизительно  25 тысяч  растений. Взявши за основу это издание,  много государств начали издавать свои национальные Красные книги.

Первую Красную книгу в нашей стране было издано 1978 году, и называлась она Красная книга СССР.  Через 6 лет появилось второе, пополненное издание. Было намного шире представлен круг животных, которые нуждаются охраны. Кроме животных, птиц, амфибий и рептилий, в неё было внесены рыбы, насекомые, моллюски и даже черви. Во время подготовки третьего издания расширенная и углублённая работа привела к специальному обсуждению критериев, по которым исчезающие виды должны быть внесены в Красную книгу.

В ней выделено пять категорий видов, которые охраняются:

1 - вид нельзя спасти, если не принять специальных мероприятий;

2 - численность ещё высокая, но катастрофически уменьшается;

3 - исчезновение  ещё угрожает, но вид можно встретить только на ограниченной территории;

4 - вид требует дополнительного изучения;

5  - виды, спасённые от вымирания.

        Главная цель Красной книги - выявление и учёт тех видов организмов, которые могут исчезнуть и для сохранения которых нужны специальные средства защиты. В Книге систематизированы материалы с характеристикой состояния  указаногo   вида. Описано распространение, численность, особенности биологии, факторы. Которые определяют

Условия  выживания. Специально оглашено на конкретных мероприятиях, важно

необходимым для спасения вида. Эти мероприятия обязательны для выполнения теми государственными учреждениями. Которые несут ответственность за сохранение природных ресурсов.

  Следом за изданием национальных Красных книг во многих больших государствах было издано региональные, которые описывали состояние популяции  того или иного вида в регионах страны.

Кроме Красной книги существует Чёрная книга. В ней описаны те животные и растения, которые навсегда исчезли с лица земли за время существования цивилизации человека. В гибели большинства видов непосредственно виноват человек.

Анкета № 1

1. Що таке екологія? __________________________________________________
2. Чи є у Вас кімнатні рослини вдома, які? Якщо ні, то чому? _______________
____________________________________________________________________
3. Чи є в родині собака, кішка або інші тварини? __________________________
4. Чи посадили Ви дерево? ____________________________________________
5. Чи майстрували Ви коли-небудь годівниці для птахів?  __________________
6. Чи читаєте Ви дитині книги про природу? _____________________________
7. Чи дивиться Ваша дитина діафільми, слайди, телепередачі про природу?  ___________________________________________________________________
8. Чи любить Ваша дитина бувати в лісі? _______________________________
9.  Чи часто Ви буваєте в лісі з дитиною? _______________________________
10. Чи знає Ваша дитина назви дерев, квітів, ягід і т.д.? ___________________
11. Чи розповідаєте Ви дитині про користь дерев, лікарських трав, ягід, комах, птахів? ____________________________________________________________
12. Чи знає Ваша дитина вірші, загадки, приказки, прислів'я про природу? __________________________________________________________________
13. Чи виявляє Ваша дитина турботливе відношення до тварин, рослин?___________________________________________________________
14. Як Ви думаєте, одержує Ваша дитина знання про природу в дитячому садку? ____________________________________________________________

Анкета №2

ПІБ_______________________________________________________________
Вікова група_______________________________________________________
1. Чи знаєте Ви, що таке екологія, що вона вивчає, чим займається?________
2. Чи знаєте Ви, що дошкільна установа займається питаннями екологічного виховання дітей?___________________________________________________
3. Чи цікавить Вас особисто дана проблема?____________________________
4. Чи відчуваєте Ви по дитині, що в дитсадку багато уваги приділяється екологічному вихованню?___________________________________________
У чому це виявляється? .    (потрібне підкреслити).
- Дитина багато розповідає, просить завести тварина, рослина будинку, звертає увагу на навколишню його природу, просить вивести його в парк, ліс, просить почитати про природу і т.ін.
5. Як Ви самі ставитесь до природи, чи любите тварин, птахів? ____________
6. Чи підтримуєте Ви роботу дитсадка з екологічного виховання дошкільників? У чому це виявляється? (потрібне підкреслити).
- Розмовляли з дитиною про природу; обладнали в родині куточок природи; придбали тварин; підгодовуєте птахів, вибираєтеся частіше на природу; проводите спостереження з дітьми за природними об'єктами; саджаєте дерева, охороняєте природу.
7. Чи знайомите дітей із правилами поведінки в природі? _________________
8. У чому Вам потрібна допомога дитсадка по даній проблемі? (потрібне підкреслити)
Як проводити спостереження за погодою; як доглядати за тваринами, рослинами; які давати знання; як знайомити з правилами поведінки в природі; яку практичну діяльність у природі можна здійснити з дітьми.
9. Як оцінюєте роботу дитсадка по даному питанню? ____________________
10. Ваші пропозиції, побажання. ______________________________________

Анкета №3

"Книга в родині"

ПІБ________________________________________________________________
Вікова група_________________________________________________________
1. Які книги для читання дітям є у Вас вдома? Перелічить їх.________________
____________________________________________________________________
2. Є серед них книги про природу? Назвіть них. __________________________
___________________________________________________________________
3. Як Ви відбираєте книги для читання дітям, чим керуєтеся при покупці літератури дітям? ...(потрібне підкреслити).
- Дивлюся зміст, враховую вік дитини, обираю книги з гарними картинками, купую випадково, якщо немає вдома такої книги, то беру4. Як Ви читаєте книги? (На прохання дитини, зі своєї ініціативи, дитина читає самостійно)
5. Чи обговорюєте Ви зміст прочитаного з дитиною?______________________
Ціль обговорення. (потрібне підкреслити)
1. Пропоную просто переказати. 2. Запитую, що нового довідався з книги. 3. Обговорюю вчинки героїв, їхнє поводження
6. Як Ви вважаєте, чи робить вплив книги на поводження і відношення дітей до природи? ________________________________________________________
7. Чи є у Вас вдома література для дорослих по природі?___________________
8.Чи використовуєте Ви її при спілкуванні з дитиною?_____________________
Як часто? При яких ситуаціях? (потрібне підкреслити)
- Не знаю як відповісти на запитання дитини; хочу розповісти щось нове; не використовую - дитина не цікавиться...